Порядок надання податкових соціальних пільг встановлений ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ).

Відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ будь – який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунок на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Згідно із ст. 1 розділу ХІХ ПКУ до 31.12.2014 року для цілей застосування пп. 169.1.1 п. 169.1 ст.169 ПКУ податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100% суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину.

Однак, згідно із пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ платник податку, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 150% суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину.

Відповідно до пп. 169.3.1 та п. 169.3.2 п. 169.3 ст. 169 ПКУ у разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за у мови дотримання процедур, визначених пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ.

Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи.

Враховуючи вищевикладене, самотня мати, яка утримує двох дітей віком до 18 років має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 150 відсотків суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину, за умови дотримання процедур, зазначених пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 та наданням відповідних підтверджуючих документів.

Відповідно до пп. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. При цьому, пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ передбачено, що підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Враховуючи вищевикладене, фізичні особи, які мають право на нарахування податкової знижки, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року до кінця податкового року, тобто граничний термін подання декларації не обмежується 1 травня поточного року.

Відповідно до п. 267.6 ст. 267 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 –VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.

Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду. Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях.

При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

Торговий патент діє на території, на яку поширюються повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Передача торгового патенту іншому суб'єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб'єкта не дозволяється.

Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України.

Згідно з порядком придбання торгового патенту, визначеному у п. 267.4 ст.267 розділу ХІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), для провадження передбачених цією статтею видів підприємницької діяльності суб’єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (далі – збір) заявку на придбання торгового патенту.

Відповідно до підпункту 267.5.1. пункту 267.5 статті 267 Розділу ХІІ ПКУ платники сплачують збір, якщо:

а) провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі) - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

б) здійснюють торгівлю валютними цінностями - за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;

в) здійснюють діяльність у сфері розваг - за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;

г) здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу - за місцем реєстрації таких платників;

ґ) здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів, - за місцем провадження такої діяльності.

Таким чином, суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації заяву на придбання торгового патенту.

Згідно з п.п. 267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

При цьому, згідно з п.267.3. ст.267 ПКУ встановлено різні ставки збору за провадження торговельної діяльності та за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах.

Отже, у разі здійснення в одному пункті продажу торгівлі нафтопродуктами (скрапленим та стиснутим газом) та іншими товарами (ресторанне господарство) необхідно придбавати два торгових патенти на ці види діяльності, оскільки це є різні види діяльності, на які встановлені різні ставки збору.

Відповідно до пп. 267.5.1. п. 267.5 ст.267 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) порядок сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності платниками збору, які:

а) провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі) - збір сплачується за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

б) здійснюють торгівлю валютними цінностями - за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;

в) здійснюють діяльність у сфері розваг - за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;

г) здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу - за місцем реєстрації таких платників;

ґ) здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів, - за місцем провадження такої діяльності.

Згідно з ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, фізичні особи - підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування та зареєстровані платниками ПДВ, в Книзі обліку доходів та витрат суми доходів і витрат відображають без ПДВ.

Відповідно до пп. 177.6 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб.

Отже, при виплаті доходу фізичній особі – підприємцю податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 № 1020, сума оподатковуваного доходу, яка виплачується фізичним особам – підприємцям та не пов’язана з їх господарською діяльністю, відображаються у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «102».

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Згідно із п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 цього Кодексу. Згідно із пп. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ до складу адміністративних витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, амортизація. Вартість, яка амортизується, по кожному об’єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.

Однак, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Згідно із ст. 2 Закону № 996 дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування не включається сума амортизації основних засобів.

Пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі – ПКУ) зазначено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011 року. Пунктом 177.1 ст.177 ПКУ передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, за ставками та правилами, визначеними ПК, будуть оподатковуватись доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року, починаючи з року, в якому набрав чинності ПКУ.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, отриманий протягом 2010 року, регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (розділ IV) (далі – Декрет) та Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом ГДПІ від 21.04.1993 р. № 12. Згідно зі ст.13 розділу IV Декрету, загальним оподатковуваним доходом суб’єкта підприємницької діяльності вважається сукупний чистий дохід, розрахований як різниця між валовим доходом (виручка від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт, у грошовій або натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з отриманням такого доходу. У разі відсутності підтверджувальних документів податкові органи при проведенні остаточного розрахунку враховують витрати за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними у додатку № 6 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.93 № 12, із змінами та доповненнями.

Відповідно до пп. 49.18.5 п. 4.18 ст.49 розділу ІІ та п. 177.5 ст.177 розділу IV ПК, фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.3 ст. 177 ПКУ для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ. Згідно із пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ ПКУ до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, фізичні особи - підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування та зареєстровані платниками ПДВ, не мають права включати до складу витрат суми ПДВ, які сплачені до бюджету.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вищевикладене, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме: - виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку); - виручка в натуральній (негрошовій формі); - суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Таким чином, власні кошти, які фізична особа - підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.

Згідно зі ст. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» форму Книги обліку доходів і витрат, які підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, встановлює Державна податкова адміністрація України.

Відповідно до п. 8 наказу ДПА України від 29.10.99 р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із  додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64.

Для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування передбачена Книга обліку доходів і витрат, затверджена наказом ДПА України від 24.12.10 №1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 № 1425/18720 (далі – наказ №1025).

Таким чином, фізичним особам – підприємцям при переході зі спрощеної системи оподаткування на загальну необхідно зареєструвати Книгу обліку доходів та витрат, встановлену наказом №1025.

Відповідно до пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються суми винагороди та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно із п. 167.1 ст. 167 ПКУ оподаткування доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі винагород та інших виплат, які виплачуються (надаються) платнику за цивільно-правовими договорами, здійснюється за ставкою 15% бази оподаткування.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

При цьому, п. 164.6 ст. 164 ПКУ передбачено, що при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування.

У вересні цього року маріупольці святкують 233-річчя заснування міста Маріуполя. Міська влада робить все для того, щоб покращати життя мешканців та приблизити Маріуполь до міста європейського типу.

Державною податковою службою міста Маріуполя за 8 місяців 2011 року,  які були  відпрацьовані  в умовах нового законодавчого поля, забезпечено надходження платежів  до бюджетів всіх рівнів  у сумі 1 млрд. 75 млн. грн., приріст  до факту минулого року склав 21 відсоток.  Доведені завдання  по збору платежів  до загального фонду Державного бюджету  виконані  на 107,5%, до місцевого бюджету – на 108,8 відсотків. До загального фонду бюджету міста Маріуполя  надійшло 569,7 млн. грн.,  у тому числі 459,9 млн. грн. податку на доходи фізичних осіб.

Сьогодні податківці міста Маріуполя докорінно змінили методи роботи з платниками податків з фіскальних на попереджувальні, тобто спрямували зусилля на створення атмосфери взаємної довіри та взаємної відповідальності. Для того, щоб не дошкуляти сумлінним підприємцям перевірками, у податковій службі створена система раннього виявлення  суб’єктів  тіньової економіки. Кількість перевірок платників податків знижено більше ніж у три рази.

З метою створення належних умов для громадян в одержанні адміністративних послуг у всіх податкових інспекціях продовжені години прийому одержувачів таких послуг до 20.00 в робочі дні та до 16.00 в суботу. При цьому особлива увага приділяється громадянам похилого віку та особам з обмеженими фізичними можливостями.

Для зручності громадян проводяться відео консультації через Інтернет засобами «SKYPE» за адресою «margni.dn».

У разі виявлення фактів порушення вимог законодавства з боку працівників податкової служби просимо звертатись за телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів на території України).